Секвенування геному давньоєгипетського чоловіка з Нувейрату створило нову наукову основу для вивчення давніх міграцій і соціальної структури Стародавнього Єгипту.

Ранні зв’язки з Близьким Сходом

Історично дослідники припускали, що між Єгиптом і регіоном Родючого Півмісяця існували культурні й економічні обміни. Але тепер маємо прямий генетичний доказ, що ці контакти мали і демографічний характер. Частка месопотамської спадщини в геномі мешканця Єгипту свідчить про міграційні хвилі або тісні родові зв’язки. Лінус Ґірдланд Флінк наголошує: «Його ДНК показує, що переміщення населення справді відбувалося, і ми можемо це наочно довести».

Географічне розташування могильника Нувейрат (червона крапка) та попередньо секвеновані особини третього проміжного періоду з Абусір-ель-Мелек (фіолетовий діамант). Обкладинка: Аделіна Морез Джейкобс

Реконструкція обличчя та життя

Використовуючи 3D-сканування черепа, дослідники створили реалістичну реконструкцію зовнішності цієї людини. Роботу виконала професорка Керолайн Вілкінсон, відома за проектами реконструкції облич. Також аналіз ізотопів у зубах показав, що чоловік виріс на території сучасного Єгипту. Це означає, що він не був іммігрантом, а народився і жив на місці, хоча його генетичне походження частково пов’язане з регіонами сучасного Іраку. Таким чином, уже в ті часи Єгипет був мультикультурною державою, куди мігрували ремісники, торговці або цілі родини.

Унікальність поховання

Поховання у великій глиняній посудині — незвичне для звичайного ремісника. Воно було розташоване в гробниці на схилі пагорба серед скель, що типово для людей з високим статусом. Археологічні дані дозволяють припустити, що ця людина могла бути не просто гончарем, а майстром з особливими навичками, що забезпечили йому соціальне визнання. Експерти також вказують на те, що гончарний круг, можливо, був щойно введений у вжиток у регіоні, і цей чоловік міг бути серед перших його користувачів.

Скелет був виявлений у 1902 році й зберігався у Ліверпульському університеті. Під час Другої світової війни музей, де знаходились останки, зазнав бомбардування під час бліц-атаки. Більшість колекції була знищена, але ця посудина з тілом збереглася. Лише сучасні технології дозволили “прочитати” її таємниці. «Його шлях — надзвичайний: він пережив понад 4500 років під землею, а потім — війну та пожежі, щоб розповісти нам свою історію», — наголошує Ґірдланд Флінк.

Початок нового розділу в генетиці Стародавнього Єгипту

Понтус Скоглунд підкреслює: «Цей геном відкриває величезні можливості. Ми можемо перейти від припущень до точних моделей міграції, походження та змішування населення в давнину». Дослідники планують розширити базу даних стародавніх ДНК з регіону, співпрацюючи з єгипетськими установами. Наступні секвенування можуть показати, наскільки поширеними були зв’язки між Середнім Сходом і Африкою та як вони вплинули на формування однієї з перших великих цивілізацій людства.

Завдяки поєднанню генетики, археології та антропології ця знахідка формує перший точковий портрет окремої особистості з Єгипту доби пірамід — її обличчя, походження, професію і навіть суспільне становище.