Locus coeruleus (блакитна пляма) — невелика, але ключова ділянка стовбура мозку — виконує роль нейронного «перемикача», що структурує спогади та чутливо реагує на зміни контексту.

Нейронний “редактор” подій

Незважаючи на безперервність нашого досвіду, пам’ять зберігає його у вигляді окремих епізодів. Блакитна пляма активується під час меж подій, розділяючи один значущий спогад від іншого. Професор Девід Кліветт зазначає: “Контекст діє як граматика людської пам’яті. Ми виявили, що ядро найбільш активне на межі подій, коли спогади стають розділеними”. Це дає змогу впорядковувати досвід у логічні послідовності.

Функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) та аналіз розширення зіниць підтвердили, що сигнали блакитної плями чітко виявляються у моменти зміни контексту. Учасники експерименту реагували на зміну звукового тону у вухах, що виступав контекстним маркером. Результати свідчать, що роз’єднання подій у пам’яті ускладнює відтворення їхнього порядку, тоді як збереження їх як єдиного епізоду полегшує пригадування.

Гіпокамп і “сигнал перезапуску”

Гіпокамп — структура, яка кодує нові спогади та визначає контекст їхнього збереження, отримує від блакитної плями важливі сигнали про початок нової події. Лайла Давачі пояснює: “Колюча звивина може подавати гіпокампу критично важливий ‘стартовий’ сигнал, ніби кажучи: ‘Агов, ми зараз у новій події’”.

Locus coeruleus працює у двох режимах: стрибкоподібному (реакція на значущі зміни) та фонового збудження (контроль рівня уваги і стресу). Хронічний стрес порушує баланс між ними. Кліветт зауважив: “Умови постійного стресу схожі на пожежну сигналізацію, яка ніколи не перестає дзвонити”.

Стрес і чутливість мозку

Для оцінки впливу стресу застосовували непряме вимірювання нейромеланіну — пігменту, що накопичується внаслідок повторної активації блакитної плями. Високий рівень нейромеланіну асоціювався зі слабшою реакцією зіниць на зміну контексту.

Крім того, сильні низькочастотні коливання фонової активності передбачали менш виражені пікові реакції на межі подій. Отримані дані свідчать, що хронічна гіперактивність знижує здатність мозку вчасно реагувати на значущі зміни, порушуючи структурування спогадів. Це може пояснювати симптоми ПТСР та хвороби Альцгеймера.

Перспективи терапії та фінансування

Розуміння ролі блакитної плями і поясної звивини як «воріт пам’яті» відкриває нові можливості лікування ПТСР, деменції та інших розладів. Кліветт наголошує: “Проведення фундаментальних наукових і клінічних досліджень має вирішальне значення для відкриття нових можливостей лікування”.

Потенційні методи зниження надмірної активності включають фармакологічні засоби, повільне дихання та використання антистресових пристроїв. Водночас довгострокові рішення вимагають часу і значних інвестицій, які часто забезпечуються державними грантами. Як зауважив Кліветт, “в час, коли законодавство обіцяє ‘великі і прекрасні зміни’, найменший гравець мозку може мати найбільший вплив на наше життя”.