Людські зморшки мозку — не випадкові складки, а складні структури, тісно пов’язані з когнітивними здібностями та ефективністю нейронних мереж.

Команда вчених з Каліфорнійського університету в Берклі проаналізувала форму та активність 43 мозків, зосередившись на бічній префронтальній (LPFC) і тім’яній (LPC) корі — зонах, відповідальних за вищі когнітивні функції. Особливу увагу приділено третинним борознам — найменшим зморшкам мозку, які формуються останніми і мають унікальну структуру зв’язків. Їх глибина та довжина корелюють із рівнем зв’язності між навіть віддаленими ділянками мозку.

«Гіпотеза полягає в тому, що формування борозен скорочує відстані між пов’язаними зонами, підвищуючи ефективність зв’язків», — зазначає нейробіолог Кевін Вайнер. Таке покращення, в свою чергу, впливає на індивідуальні відмінності у розвитку когнітивних функцій. Дослідники підкреслюють, що до 70% кори заховані у складках, і саме їхні параметри — стабільна ознака кожної людини.

За словами Сільвії Бунге, «розміри, форма, глибина і навіть наявність певних борозен є індивідуальними і незмінними особливостями». Це відкриває нові перспективи: карта борозен може слугувати інструментом для оцінки нейророзвитку та виявлення патологій. Проте довжина й глибина зморшок — лише частина складної системи факторів, які впливають на інтелект.

«Когнітивні функції залежать від анатомічної та функціональної мінливості», — наголошує Бунге. Досвід, включно з якістю освіти, здатен змінювати когнітивну траєкторію навіть у дорослому віці.