Нанопластик із пластикових відходів за 5 хвилин поглинає 99% свинцю, вчені США попереджають про загрозу здоров’ю

Американські науковці з Технологічного інституту Нью-Джерсі виявили, що нанопластик, виготовлений із побутових пластикових відходів, має надзвичайно високу здатність поглинати важкі метали, зокрема свинець. У новому дослідженні показано, що три типи нанопластику — поліетилентерефталат (ПЕТ), полістирол (ПС) та поліпропілен (ПП) — здатні адсорбувати до 99% свинцю всього за 5 хвилин. Це відкриття викликає серйозне занепокоєння щодо можливих наслідків для здоров’я.

Пластикові відходи для дослідження були зібрані зі сміття: пляшки з ПЕТ, коробки з ПС і контейнери для їжі з ПП. Використовуючи звичайну сіль як подрібнювач, вчені змогли отримати наночастинки без додаткових хімічних речовин. За допомогою електронної мікроскопії та динамічного розсіювання світла було встановлено, що всі частинки мають розмір менше 200 нм. Частинки, отримані з реальних відходів, відрізнялись нерегулярною формою.

Основні результати дослідження:

• Поліпропілен продемонстрував найвищу здатність до адсорбції серед усіх трьох полімерів.

• Усі типи нанопластику адсорбували 99% іонів свинцю протягом 5 хвилин.

• Дослідження проводили з використанням іонів Mn??, Co??, Zn??, Cd?? та Pb?? у концентраціях від 50 ppb до 2 ppm.

• Адсорбція відповідала моделі псевдо-другого порядку, що вказує на хімічний характер зв’язування металів.

• Ізотерми Ленгмюра та Фройндліха підтвердили формування моношарів металів на поверхні наночастинок.

Науковець Соменат Мітра зазначив, що завдяки великій площі поверхні нанопластик ефективно зв’язує метали, однак інші природні частинки, такі як глина та гумінові речовини, можуть мати ще вищу здатність до адсорбції.

Проте найбільше занепокоєння викликає те, що нанопластик, діючи як “троянський кінь”, може переносити токсичні метали в організм, сприяючи їх біоакумуляції. За словами дослідників, це створює серйозні ризики для здоров’я, включно з онкологічними захворюваннями, порушеннями нервової системи та розвитковими вадами у дітей.

Попередні наукові роботи вже підтвердили присутність мікропластику не лише в травній системі, а й у таких органах, як печінка, нирки, мозок.

Дослідження опубліковано в науковому журналі ACS ES&T Water.