Ще кілька десятиліть тому можливість спостереження з космосу була прерогативою великих держав.

Сьогодні ж кількість супутників на орбіті створює ефект “життя в акваріумі”, як влучно зазначають автори. Зниження вартості запусків і розвиток технологій дозволили швидко виводити цілі групи малих апаратів на низькі орбіти. Такі угруповання можуть працювати для зв’язку, спостереження чи військових завдань, а після завершення місії згорають в атмосфері.

Проблема полягає у виявленні апаратів, запущених іншими державами у короткі терміни. Для цього 17 липня 2025 року Aurora здійснив політ із Національного аерокосмічного центру Тавакі в Новій Зеландії. Літак довжиною 4,8 метра та розмахом крил 4 метри досяг швидкості 1,03 Маха і висоти 20 км. На цій межі атмосфери було активовано комплекс Morning Sparrow, що складається з двох оптичних систем із різними кутами огляду. Вони формують стереоскопічне зображення для ідентифікації об’єктів на VLEO – “very low Earth orbit”.

Ця технологія є частиною концепції “Space Domain Awareness” – моніторингу космічного простору для своєчасного реагування. Поєднання надзвукової платформи з можливістю швидкого зльоту зі звичайних аеродромів дозволяє оперативно розгортати спостережні системи. Це особливо важливо у випадках, коли традиційні космічні запускові засоби не можуть забезпечити потрібну швидкість реагування.

«Саме для цього і призначений Aurora – для повторюваного тактичного доступу до ближнього космосу, підтримки корисних навантажень, які не можуть чекати місяцями або роками на запуск», – пояснив Стефан Пауелл, генеральний директор Dawn Aerospace. На його думку, подібні літаки стануть важливим доповненням до класичних систем спостереження, формуючи новий рівень оперативних космічних операцій.