Нові археологічні дослідження з печери Ель-Мірадор на Іберійському півострові свідчать про одноразовий, але надзвичайно жорстокий акт канібалізму в пізньому неоліті.

Палеоекологи виявили щонайменше 11 осіб, серед яких діти та підлітки, що стали жертвами розчленування, обшпарювання, варіння та поїдання. Радіовуглецевий аналіз датував подію у межах 5709–5573 років тому. Як підкреслює Пальміра Саладіє з IPHES, «канібалізм — одна з найскладніших для інтерпретації форм поведінки», адже бракує прямих свідчень контексту, а упередження часто зводять це явище до уявлень про варварство.

На кістках знайдено ознаки «постмортальної обробки» — зміни форми та структури, викликані кулінарною обробкою чи механічними діями. Зокрема, дослідники зафіксували «полірування» від кидання в казан, зміну кольору від кремації, а також 132 кістки з порізами, пов’язаними з обдиранням м’яса й зніманням шкіри. Деякі уламки мали «лущення», ймовірно спричинене людськими укусами, що підтверджує фізичне жування останків.

Важливо, що всі загиблі були місцевими, про що свідчить ізотопний аналіз стронцію. Це виключає версію з ритуалом трансумції чи реакцією на голод. Як зазначає Франсеск Маргінедас, «докази вказують на насильницький епізод… можливо, результат конфлікту між сусідніми громадами». Подія, ймовірно, тривала кілька днів, і могла бути формою крайнього соціального контролю.

Археозоолог Антоніо Родрігес-Ідальго підкреслює, що «навіть у невеликих суспільствах можуть відбуватися епізоди, під час яких ворогів споживають для остаточного знищення». Це узгоджується з тенденціями до міжгрупового насильства в неоліті, спричиненого територіальними суперечками, дефіцитом ресурсів і зростанням населення.

Отримані дані роблять Ель-Мірадор важливим археологічним об’єктом для вивчення ролі канібалізму в доісторичних конфліктах. Як підсумовує Саладіє, «повторення цих практик у різні моменти недавньої передісторії робить Ель-Мірадор ключовим місцем для розуміння… можливих ритуальних чи культурних інтерпретацій людського тіла».