Виявлення вірусної причини агресивної форми раку шкіри радикально змінює підходи до розуміння, діагностики та лікування злоякісних новоутворень у людей з імунними порушеннями.

Нове дослідження виявило, що бета-вірус папіломи людини (бета-вірус-ВПЛ), раніше визнаний неагресивним, може безпосередньо спричиняти розвиток плоскоклітинного раку шкіри (ПКРШ). Це стало відомо після аналізу випадку 34-річної жінки з рецидивуючими пухлинами на лобі. Генетичне дослідження її пухлини показало, що ?-ВПЛ інтегрувався в ДНК клітин і синтезував білки, які сприяли прогресуванню раку.

“Це відкриття може повністю змінити наше уявлення про розвиток, а отже, і лікування недрібноклітинної карциноми у людей, які мають захворювання, що порушують імунну функцію”, — зазначає імунолог Андреа Ліско з NIAID.

Жінка мала спадкову імунну недостатність, пов’язану з дефектом у білку ZAP70, який критично важливий для роботи Т-лімфоцитів. Незважаючи на збережену здатність до репарації ДНК після ультрафіолетового ураження, її організм не міг протистояти проникненню бета-ВПЛ у клітини шкіри.

Єдиним ефективним методом лікування стала трансплантація стовбурових клітин кісткового мозку, що відновила функціональність імунної системи. Після процедури пухлини зникли, і протягом трьох років не спостерігалося жодного рецидиву.

Досі бета-тип ВПЛ не вважався онкогенним, на відміну від альфа-типу, пов’язаного з раком шийки матки та горла. Це відкриття вперше підтверджує можливість інтеграції бета-ВПЛ у геном людини та його участь у прямому канцерогенезі.

“Це свідчить про те, що може бути більше людей з агресивними формами КРР, які мають основний імунний дефект і можуть отримати користь від лікування, спрямованого на імунну систему”, — підкреслює Ліско.

Клінічне значення цього дослідження важко переоцінити. Воно відкриває перспективу цілеспрямованої імунокоригувальної терапії для пацієнтів, у яких рак розвивається на фоні вірусних інфекцій. Крім того, воно вказує на потребу у скринінгу ВПЛ навіть у випадках, які раніше не асоціювалися з онкологією.

“Це відкриття та успішний результат були б неможливими без спільного досвіду вірусологів, імунологів, онкологів та трансплантологів, які працювали під одним дахом”, — наголошує Ліско.

В умовах зростаючої ролі персоналізованої медицини, результати дослідження можуть сприяти розробці нових терапевтичних стратегій, зокрема — для імуноскомпрометованих пацієнтів, у яких традиційні підходи до лікування неефективні.