Нове покоління досліджень виявляє накопичення мікропластику в тканинах людського мозку та артеріях, проте наукова спільнота закликає до обережності в інтерпретації результатів.

Мікропластик — це дрібні частинки синтетичних полімерів, що утворюються внаслідок розпаду пластикових виробів у навколишньому середовищі. Вони вже зафіксовані в океанах, атмосфері, продуктах харчування та організмі людини — зокрема в легенях, серці, плаценті та навіть за межами гематоенцефалічного бар’єра.

Дослідження, опубліковане в Nature Medicine у 2025 році, вперше продемонструвало зростання кількості мікропластику в мозкових зразках за останнє десятиліття. Провідний автор Метью Кемпен повідомив, що в окремих випадках обсяг пластику в мозку міг досягати близько 10 грамів. Однак інші фахівці, зокрема токсиколог Теодор Генрі та професор хімії Олівер Джонс, наголошують, що даних недостатньо для підтвердження шкоди та що потрібна незалежна перевірка.

Паралельно дослідження в New England Journal of Medicine показало, що понад 50% бляшок у закупорених артеріях містили пластикові фрагменти. Це корелювало з вищим ризиком серцевих нападів, інсультів та смертності у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Експерименти на тваринах, зокрема мишах, підтверджують, що нанопластик здатний проникати в мозок і впливати на функцію клітин, але результати на людях поки що не є однозначними.

Всесвітня організація охорони здоров’я у своєму огляді 2022 року заявила, що “доказів недостатньо для визначення ризиків для здоров’я людини”, проте застосування принципу обережності вимагає вже зараз зменшувати вплив пластику та вдосконалювати методи оцінки ризиків. Очікується, що обсяг світового виробництва пластику потроїться до 2060 року, що робить проблему надзвичайно актуальною для глобальної політики охорони здоров’я.