Парадокс Грінбергера – Хорна – Цайлінгера демонструє фундаментальну розбіжність між класичними та квантовими уявленнями про фізичну реальність, а нове дослідження китайських учених підтвердило, що квантовий світ є ще більш некласичним, ніж вважалося раніше.

Команда фізиків з Науково-технічного університету Китаю провела експеримент, у якому фотони були переведені у стан 37-вимірного існування, включаючи чотири звичні виміри (три просторові та один часовий) і додаткові 33 квантові параметри. Це дослідження ґрунтується на ідеї квантової нелокальності, яка дозволяє частинкам взаємодіяти на відстані без класичних механізмів передачі сигналу, порушуючи звичні уявлення про причинність.

Розрахунки вчених для трьох заплутаних частинок показали, що їхні стани можна описати у 37 параметрах, що відповідають додатковим вимірам. Для перевірки цієї гіпотези вони використали лазерні імпульси, що містили закодовану квантову інформацію.

Ці результати не лише підтверджують складність і некласичність квантового світу, а й можуть сприяти розвитку технологій квантових обчислень, підвищуючи ефективність перетворення інформації у квантовий стан. Дослідники планують продовжити експерименти, щоб створити ще більш стійкі багатовимірні квантові системи, здатні демонструвати квантову перевагу.

Цікаво, що подібні дослідження можуть мати наслідки й для гіпотетичних питань про подорожі в часі. Деякі фізики, зокрема Лоренцо Гавассіно, припускають, що квантова механіка дозволяє уникати класичних парадоксів, таких як «парадокс убитого дідуся», завдяки порушенню принципу несуперечності та можливості звернення ентропії. Це свідчить про те, що ми лише починаємо розкривати справжню природу квантового світу, який може виявитися набагато складнішим і дивовижнішим, ніж ми собі уявляли.