Ставлення до людей, що заїкаються в суспільстві, може відрізнятися. І це залежить від того, що конкретна людина думає про причини заїкуватості. Наприклад, якщо вона вважає, що співрозмовник заїкається через психологічні особливості (через нервозність), то вона ставитиметься до нього негативніше. Але в чому насправді причина виникнення заїкуватості?

Найбільш пізнаваними особливостями заїкуватості вважаються повторення, подовження слів і певні блоки з їхньої проголошення. Людина може також під час мови відчувати м’язову напругу, показувати гримаси, страждати на тики.

На сьогоднішній день точна причина появи заїкуватості невідома. Але поширена думка з цього приводу, що заїкуватість є складне порушення розвитку нервової системи.

Нейровізуалізаційні дослідження за участю дітей та дорослих показують, що у заїкаючих порушені області мозку, пов’язані з синхронізацією рухів та кваліфікованим руховим контролем (виробництвом язика). Називають ці частини мозку корково-базальними гангліями та таламокортикальною петлею.

Також дослідники знають, що розвиток мозку людини може залежати від його досвіду. Тому аномалії в мозку дорослого можуть бути результатом його досвіду заїкуватості, а не тієї речі, через яку виникло заїкуватість.

Той факт, що заїкуватість може бути пов’язана з тривогою людини, є оманою. Але навіть наявність зв’язку між тривогою та заїканням не означає, що одне викликатиме інше. Крім того, зазвичай разом із заїканням та тривожністю йдуть й інші фактори.