Канадська компанія Prodigy Education, використовуючи інструменти штучного інтелекту, проаналізувала тексти англомовних пісень відомих виконавців минулих і сучасних десятиліть, щоб з’ясувати, які жанри та артисти вирізняються найбільшим лексичним розмаїттям і як це впливає на емоційний спектр музики.

Дослідження охопило 10 пісень від кожного виконавця, зокрема з таких жанрів, як рок, метал, поп, кантрі, R’n’B, реп та інші. Серед усіх проаналізованих виконавців найбагатшим словниковим запасом відзначилися британські гурти Black Sabbath і Pink Floyd, лексичне розмаїття яких оцінили на рівні 52%. Також до списку з двадцяти найлексичніших музикантів увійшли Slayer, Megadeth, Боб Ділан, Брюс Спрінгстін та інші виконавці.

Аналіз за жанрами показав, що найбільше лексичне наповнення характерне для пісень у жанрі металу, після якого йдуть рок, кантрі, реп, R’n’B, поп і електронна танцювальна музика. Виявилося, що тексти металу, хоча й мають високе інтелектуальне навантаження, мають переважно негативну емоційну тональність. Поп і кантрі, навпаки, відзначилися як найбільш позитивні жанри.

З урахуванням хронології, найвищий рівень лексичного розмаїття — 38% — припадає на тексти 70-х років, тоді як 90-ті роки показали найнижчий рівень (29%). Водночас із початку 2000-х спостерігається зростання лексичного багатства, і в 2020-х роках цей показник досяг 34%.

Серед найчастіше вживаних слів у текстах різних жанрів були «любов», «знаю», «час», «добре» і «хочу». Крім того, окремі музиканти, такі як Марвін Гей, продемонстрували найвищу позитивну тональність у своїх текстах, тоді як гурт Slayer виділився найбільш негативними текстами.

Окрім текстового аналізу, Prodigy Education провела опитування серед тисячі американців, щоб дослідити, які жанри музики сприяють продуктивності в роботі та навчанні. Для дорослих найкращими жанрами для роботи виявилися лоу-фай хіп-хоп та ембієнт, тоді як діти надавали перевагу попу і репу під час навчання.

Хоча дослідження не було опубліковане у рецензованому журналі, воно продовжує тенденцію наукових робіт, які вказують на те, що тексти пісень останніх десятиліть стають простішими та одноманітнішими, що пов’язано з їхньою привабливістю для широкої аудиторії.